«Чому ти вагаєшся? Дивись, твої однолітки вже стали на військовий облік… ». Саме такі слова сімнадцятирічний Гліб чув на рідній Донеччині від представників окупаційної влади. Хлопець розумів: якщо він зустріне повноліття тут, росія перетворить його на солдата і кине на війну проти власної Батьківщини…

Саме це усвідомлення стало для хлопця ключовим у бажанні виїхати з окупованих територій. Хоча Гліб зізнається, що вже і не пам’ятає, що таке життя без окупації. Йому було сім, коли росія анексувала Донбас, і хлопець пішов до школи. Там замість історії України з’явилися так звані «Уроки гражданственности», де Глібові пояснювали, що жителі Донбасу — це окрема країна, зі своїм «народом», яку російські «визволителі» врятували від «української хунти». Семирічний Гліб відчував, що це брехня. Але говорити правду було надто небезпечно.

«Це відчувалося ніби зашморг несвободи, що з кожним роком все сильніше затягувався на шиї», — згадує хлопець. «Спершу в Донецьку ще залишалися сліди звичного життя: українську мову одразу не скасували, але поступово скорочували вивчення в школі, перетворювали на щось другорядне і зайве. Згодом вона зникла зовсім — разом із відчуттям, що ти взагалі маєш право говорити, що думаєш».

Гліб згадує, як одного разу, коли він був в другому класі, їх повели до спортивної зали. Там стояли російські військові, і була розкладена зброя — автомати, гранати. Дітям пропонували роздивлятися її, заохочували фотографуватись. Гліб згадує, що саме в цей момент у його однокласників з’являлося уявлення про війну, як про щось тріумфальне, величне. Проте Гліб добре пам’ятає день, коли війна вперше увірвалась в його життя, і в ній не було тріумфу. Це сталося біля ставка неподалік парку Щербакова. Гліб гуляв і почув шалений вибух — приблизно за триста метрів. Хлопець стрибнув у яму, і це врятувало його від російського снаряда, що впав просто поряд з хлопцем.

Тоді Гліб збагнув — це край. І став шукати шляхи порятунку. Ці пошуки зрештою привели його до фонду Save Ukraine. Наші волонтери оперативно зв’язалися з хлопцем і допомогли Глібу разом із його бабусею врятуватися і виїхати із Донецька.

Зараз Гліб перебуває в безпеці в нашому реабілітаційному центрі. Хлопець відновлюється після пережитого і потроху починає будувати в Києві нове життя, знаходити нові мрії. Тут він хоче вчитися і вступати до університету. Каже, що для нього Україна — це про свободу говорити без страху і жити без брехні.

А волонтери Save Ukraine щодня продовжують допомагати врятуватися іншим дітям, які досі залишаються в окупації.