Історія Льоні Бондаренка

Десятирічний Льоня Бондаренко живе зі своєю сім’єю з чотирьох осіб: батьком, матір’ю, бабусею і ним самим. З початку повномасштабного вторгнення родина залишалася в Харкові, переживаючи постійні бомбардування і страх, що супроводжує життя в прифронтовому місті. Школу Льоні було знищено, і їхній район неодноразово потрапляв під обстріли. Ці страшні події змусили хлопчика швидко подорослішати.

Батьки Льоні намагалися впоратися зі стресом, вдаючись до алкоголю, залишаючи його енергійну та віддану бабусю піклуватися про нього. Вона привела Льоню до денного центру, який працює під керівництвом Save Ukraine. До цього вони годинами стояли в чергах за гуманітарною допомогою та готовими стравами — лише вдвох, оскільки його батьки часто були відсутні. Незважаючи на всі труднощі, Льоня добре вчився завдяки постійній підтримці бабусі.

Коли Льоня вперше прийшов до центру, він був сором’язливим і замкнутим хлопчиком. Його бабуся звернулася з проханням допомогти в навчанні, оскільки вона не могла впоратися з усім сама. З часом почали помічатися значні зміни. Льоня почав відвідувати сеанси з психологом, більше спілкувався з однолітками і відчув підтримку та любов. Його трансформація прискорилася після того, як батько пішов захищати Україну. Ця зміна в динаміці сім’ї та усвідомлення цінності життя і спілкування глибоко вплинули на них.

Спочатку Льоню завжди приводила до центру бабуся. Тепер його часто супроводжує мати, і вони часто фотографуються разом під час прогулянок. Льоня навіть публікує фото з матір’ю в TikTok. Його мати відвідала різдвяний захід, де Льоня виступав, а візит батька на свята приніс йому велику радість. Ці зміни були разючими; тепер Льоня з ентузіазмом ділиться своїми враженнями і насолоджується позитивними змінами у своїй сім’ї та самому собі.

Найбільшими викликами для сім’ї є освіта та соціалізація Льоні. Їхня найбільша потреба — безпечне повернення батька Льоні з війни.

Ці надихаючі зміни стали можливими завдяки підтримці спонсорів Save Ukraine. Ваші внески допомагають дітям, як Льоня, знайти надію та стабільність.

Історія Даміра Алігаджаєва

Восьмирічний Дамір Алігаджаєв, внутрішньо переміщена дитина з Бахмута, опинився в складних обставинах. Вихований в неповній сім’ї, його перші візити до денного центру супроводжувалися деструктивною поведінкою. Дамір кричав, бився і використовував неналежну лексику. Якщо щось його не влаштовувало, він вибухав гнівом, викликаючи хаос у центрі.

Його негативна поведінка ізолювала його від інших дітей, оскільки вони побоювалися його спалахів. Він заспокоювався лише тоді, коли йому загрожували тим, що зателефонують бабусі чи матері. Незважаючи на те, що батьки визнавали його поведінку, вони не хотіли нічого змінювати і часто карали його тим, що не дозволяли відвідувати центр на деякий час.

З академічної точки зору Дамір демонстрував задовільний рівень знань під час свого першого приходу до центру. Він міг виконувати завдання та брати участь у різних активностях відповідно до свого віку. Однак його поведінка потребувала негайного втручання. За згодою батьків, психолог центру оцінив стан Даміра і почав працювати над корекцією його поведінки.

З часом Дамір навчився контролювати свої емоції. Участь у групових заходах допомогла йому знайти друзів — двох інших хлопців. Тепер він швидко заспокоюється після розмов із соціальним працівником, усвідомлюючи свої помилки. Хоча іноді його реакції залишаються різкими, прогрес є помітним.

Наразі Дамір покращив свої навички в математиці та швидкість читання. Він тепер охоче бере участь у майстер-класах разом з іншими дітьми. Його мати поділилася історією їхньої сім’ї, висловивши подяку за позитивне середовище центру. Сім’я, що складається з Даміра, його матері та бабусі, родом з Донецька, була змушена кілька разів переїжджати через конфлікт. Вони жили в різних тимчасових притулках, перш ніж осісти в гуртожитку медичного коледжу в Хмельницькому.

Дамір також має значні проблеми зі здоров’ям, зокрема вроджену патологію сечовивідних шляхів, що потребує термінової операції. Незважаючи на часті перебування в лікарнях для стабілізації його стану, через що він пропускає деякі заходи в центрі, підтримка, яку він отримує там, є неоціненною.

Історії, як у Даміра, підкреслюють трансформаційний вплив програми спонсорства дітей. Зміни в поведінці та академічних успіхах Даміра — це свідчення відданої підтримки, яку надає Save Ukraine. Ваші внески допомагають дітям, як Дамір, знайти надію та стабільність у їхньому житті.

Історія Владислава Дзюби

Одинадцятирічний Владислав Дзюба прийшов до Центру допомоги Save Ukraine у вересні 2023 року. Спочатку він приєднався до гуртка робототехніки, а потім попросився взяти участь у програмі на повний день. Деякий час працівники центру не були впевнені в його сімейній ситуації. Влад казав, що його батько працює вночі і спить вдень, а його мати живе далеко. Насправді, мати Влада інвалід з дитинства і три роки тому поїхала жити до своїх батьків в Енергодар, який зараз під окупацією. Батько Влада дійсно працює в нічні зміни, залишаючи Влада самому відповідати за своє навчання та щоденні справи. Він навіть сам готує їжу. У Влада є 17-річний брат, який працює.

Сім’я живе у дуже скромних умовах. Влад регулярно відвідує центр, активно бере участь у всіх заходах і працює з психологом. Коли він тільки почав відвідувати центр, він майже не розмовляв, відповідав повільно і часто приходив до центру за дві-три години до початку. Він не міг пояснити свій шкільний розклад або як у нього йдуть справи в навчанні. У них вдома багато котів, які хоч і були для нього компанією, але також спричиняли хаос у будинку.

З часом у розмовах з батьком Влада з’ясувалося, що він іноді має проблеми з алкоголем. Однак, батько вже змінив свій робочий графік, щоб проводити більше часу вдома. Влад тепер приходить до центру вранці та відвідує онлайн-заняття, маючи можливість отримувати допомогу від вчителів. Він став більш допитливим, залученим до навчання і завжди знаходить приводи залишитися в центрі, щоб допомагати.

Робота Влада з психологом продемонструвала значний прогрес. Він став відкритим, активним та допитливим, сумлінно виконує всі завдання. Він створив папку для своїх записів і переглядає їх протягом тижня. Спочатку Влад важко розумів свої почуття та емоції інших. Але завдяки відданій роботі з психологом результати стали очевидними. Тепер Влад частіше посміхається, висловлює свої емоції і говорить про них. Він знайшов друзів, і вони часто йдуть додому разом. Він також виявив великий інтерес до робототехніки і досягає в ній успіхів.

Влад живе у Високому, передмісті Харкова. Протягом війни родина залишалася там, переживаючи численні бомбардування. Сім разів поблизу їхнього будинку, в межах двох кілометрів, були прямі влучання. Незважаючи на всі виклики, перетворення Влада є очевидним і надихає.

Ці зворушливі зміни стали можливими завдяки підтримці спонсорів Save Ukraine. Ваші внески допомагають дітям, як Влад, знайти надію та стабільність у своєму житті, що дозволяє їм процвітати, незважаючи на труднощі, з якими вони стикаються.

Історія Оленки

Семирічна Оленка з Харкова пережила найстрашніші події з початку повномасштабної війни. Разом зі своєю матір’ю та старшим братом вона пережила пряме влучання поруч з їхнім будинком. На щастя, родина відбулася лише розбитими вікнами та сильним переляком. Однак незабаром російська ракета влучила на ринок “Барабашово”, знищивши всі товари, які мати Оленки мала для продажу, залишивши її без засобів до існування. Це подія втягнула родину Коць у боротьбу за виживання.

Незважаючи на постійну небезпеку обстрілів, родина не могла залишити свій дім, оскільки брат Оленки має психофізіологічні проблеми і не переносить довгих подорожей. Діти та їхня мати проводили дні, ховаючись у чотирьох стінах. Оленці бракувало спілкування та компанії однолітків. Через війну її навчання відбувалося нерегулярно в режимі онлайн, а родина не могла дозволити собі приватні заняття.

Ця ситуація тривала, доки одного дня мати Оленки не прийшла до місцевої церкви за гуманітарною допомогою. Церква була одним із партнерських центрів Save Ukraine, який приймав дітей до денного центру. Мати Оленки із захопленням записала свою доньку до центру.

Коли Оленка вперше прийшла до нашого центру, вона довго ні з ким не спілкувалася. Їй було важко комунікувати з однолітками, і вона соромилася показувати свої здібності під час занять, незважаючи на те, що вже знала літери, цифри та кольори завдяки навчанню з мамою. Оленка часто плакала, коли її відділяли від матері, боячись, що її покинуть.

Сьогодні зміни в Оленці вражаючі. Вона стала більш відкритою, легше спілкується і висловлює свої емоції. Вона знайшла друзів і з задоволенням грає в настільні ігри та навчається на своєму улюбленому інтерактивному підлозі. Бувають навіть дні, коли Оленка не хоче йти додому.

Команда нашого центру також забезпечила Оленці заняття з логопедом і продовжує підтримувати родину Коць щотижневою гуманітарною допомогою. Спостерігати за такими чудовими змінами в житті наших маленьких підопічних — це найбільша радість для нас. Ми переконані, що разом ми можемо зробити ще більше для цих дітей та їхніх батьків.

Такі надихаючі зміни стали можливими завдяки щедрій підтримці спонсорів Save Ukraine. Ваші пожертви дають дітям, як Оленка, надію та стабільність, необхідні для процвітання, незважаючи на ті виклики, з якими вони стикаються.

Історія Ані

Школу Ані було зруйновано під час бомбардувань, що знищило безтурботне життя цієї 16-річної дівчини з передмістя Харкова, наповнене мріями. У перші дні повномасштабної війни Аня разом із матір’ю ховалися від сильних обстрілів де тільки могли. Усі друзі Ані втекли, а школи не працювали, навіть онлайн. Завдання, які давали вчителі, були заплутаними та складними для виконання без допомоги. Це залишило Аню майже повністю ізольованою, маючи за компанію лише матір. Її телефон став єдиним зв’язком із зовнішнім світом, пропонуючи хоча б якесь заспокоєння серед хаосу. Фінансові труднощі ще більше ускладнили життя родини.

Коли Аня вперше прийшла до нашого денного центру в Харкові, вона була замкнутою, сором’язливою і вагалася виражати свої емоції. Однак вихователі швидко помітили її цікавість і талант. З кожною новою активністю Аня почала більше відкриватися. Незважаючи на травму, яку вона пережила, та низьку самооцінку через брак можливостей, стабільності та фінансових ресурсів, персонал Save Ukraine оточив її увагою і турботою.

Згодом Аня переїхала до своєї бабусі в Харкові, що полегшило відвідування центру. Після року інтенсивної психологічної, соціальної та освітньої підтримки життя Ані змінилося неймовірним чином. Вона знайшла справжніх друзів, і разом вони створили музичну групу, де Аня грає на барабанах. Вона повернулася до навчання з новими силами, швидко наздоганяючи пропущені уроки для підготовки до вступних іспитів до університету. Аня також почала створювати відео і тепер керує акаунтом TikTok нашого денного центру в Харкові.

Ми віримо, що це лише початок багатьох чудових подій та можливостей у житті Ані. Наша команда продовжуватиме підтримувати її та інших молодих українців, щоб вони могли подолати наслідки війни та рухатися до світлого майбутнього.

Ці історії стали можливими завдяки підтримці спонсорів Save Ukraine. Ваші пожертви допомагають дітям, як Аня, знайти надію та стабільність, що дозволяє їм процвітати, незважаючи на труднощі, з якими вони стикаються.