Тимофій навчався у 8 класі, коли почалась окупація. Він не приховував, що він українець. І за це його сім’я заплатила високу ціну. 

До приходу перевіряючих із окупаційної «служби у справах неповнолітніх» директорка школи, де навчався Тимофій вже встигла на нього донести за проукраїнську позицію.   

«До мене прийшов у школу цей наглядач, став говорити, що я нахлібнік, що я тут ніхто. І що зі мною потім будуть говорити у ФСБ» , — згадує Тимофій. 

Батьків хлопця викликали до школи. Їм сказали те ж саме: вони ніхто. І навіть їхня вимушена часткова лояльність до влади не врятувала ситуацію — достатньо було того, що їхній син не приховував своїх поглядів. 

Тому, після відвідин школи, окупанти стали приходити до сім’ї хлопця додому, перевіряли телефони. З ними завжди був колаборант-перекладач — бо самі представники окупаційної влади не розуміли української, а Тимофій і його родина, навіть попри тиск, не переходили на російську.  

Тоді наступним кроком маму Тимофія змусили вибачатися на камеру. За те, що спілкується з власним сином, який має “ганебні погляди”. 

У школі Тимофія на кожному  заході лунали пісні про Росію. А з 9 класу з’явився гурток «Юнармія», куди приїздили російські військові, які вчили дітей збирати й розбирати автомати, і готували їх до служби. Тоді Тимофій вирішив їхати в Україну – жити так було неможливо.  

«Всі, кого я знаю тут або перевзулися, або виїхали»  – каже Тимофій. Хлопець знайшов в інтернеті контакт Save Ukraine і звернувся по допомогу.