У 12 років Марія зрозуміла свою сексуальну орієнтацію. І з того моменту її світ розколовся навпіл. З одного боку — вона сама, з іншого — окупація, матір з радянськими поглядами і російська пропаганда, яка день у день повторювала з екранів: «ЛГБТ — це зараза із Заходу». 

Коли Марія наважилася розповісти мамі правду про себе, реакція була жорсткою. «Мама сказала, що вбила б мене, якби я не була її донькою» , — згадує Марія. Після цього дівчина мовчала про свої почуття. Бо довкола не було безпечного місця для правди.  

Для ЛГБТ-представників на окупованих територіях небезпека мала конкретне ім’я — «Смерч»: мережа телеграм-каналів, яка зливала в публічний доступ особисті дані «неправильних» людей. Після публікації на кожного з них чекали цькування і фізична загроза. Марія згадує, що до дівчини з «нежіночною» зовнішністю могли запросто підійти просто на вулиці, а до хлопця з занадто довгим волоссям чи сережкою  застосувати фізичну силу. Після того як у росії ЛГБТ визнали «екстремістською організацією», переслідування сталими відкритими і безкарними. 

Марія зрозуміла: вона не зможе існувати тут. Проте, серед контролю і страху, Марія зустріла свою дівчину. Та теж мусила тікати — її дані злили у «Смерч» за «дискредитацію збройних сил Росії», і тепер вже над ними двома нависла велика загроза. Вони вирішили їхати разом. Про Save Ukraine дізналися через відео, яке надіслала подруга і зрештою, виїхали в Україну. 

«Тепер я морально в безпеці. Можу ходити зі своєю коханою дівчиною за руку, і не думати, що мене зараз вдарять або принизять», — каже сьогодні Марія.