«Я не вмію», — каже тихенько 11-річний Назар і відводить очі. Перші заняття з арттерапії даються йому важко. Як і життя після окупації.
⠀
Переїзд, втрата дому, страхи, зайва вага й замкнутість — усе це оселилося в хлопчикові після того, як разом із мамою Оксаною та братом Ігорем вони виїхали з Донеччини. Не відомо було, з чого почати нове життя.
⠀
Оксана почувалася загубленою. Ігор перестав грати на гітарі. Назар уникав інших дітей і не довіряв навіть психологу.
⠀
Але мистецтво поступово зрушило зсередини кожного з них.
⠀
Коли психолог Олена Борисова вперше запросила родину на арттерапію, навряд хтось міг очікувати яскравого результату. Але треба було діяти. Першим до арттерапії долучився Назар, та з початку він не був у захваті. Говорити не хотів, ходити на заняття — також. Інколи доводилося його запрошувати через маму. Але крок за кроком усе змінилося.
⠀
Пізніше до занять долучились Ігор та Оксана. І з кожним новим розмахом пензля, кожним штрихом, кожною аплікацією у кожного з членів сімʼї проявлялася надія.
Назар став активним, усміхненим, почав довіряти людям. Ігор почав знову торкатися струн. А мама хлопців нарешті наважилася здійснити давню мрію — піти на курси масажистки.
⠀
«Мистецтво допомогло нам знову відчути себе живими», — каже Оксана.
⠀
У Save Ukraine ми віримо: жодна травма не є вироком. Арттерапія — це простір, де люди будь-якого віку знаходять спокій, опору і себе.
⠀
***
⠀
Цей проєкт створено Save Ukraine завдяки отриманому гранту від Фонду дитячої стійкості: розвиток спроможності та фінансування українських організацій громадянського суспільства (Children’s Resilience Fund: Providing Capacity Building and Funding to Ukrainian Civil Society Organisations) в Україні. Програма реалізується Crown Agents in Ukraine та Integrity Action.