Це Артем. Йому було всього 8, коли російські солдати замкнули його з мамою в темному й холодному підвалі. У цей час тата катували в будинку — і Артем чув кожен його крик.
⠀
Коли двері підвалу відчинилися, солдат дулом автомата підняв мамі спідницю і, глузливо посміхаючись, сказав: «Треба перевірити, що там». Тато кинувся захищати родину — його знову побили, вистрілили в повітря і пригрозили: «Ми ще повернемося. І не раз».
⠀
Артем тоді дуже сильно злякався, і цей страх і досі залишається з ним. Хлопчик здригається уві сні, став різким, замкненим. Цілий місяць боявся навіть спати, бо постійно снилися жахіття.
⠀
Після початку окупації рідного села родина втратила все. Росіяни розграбували будинок — винесли навіть двері й вікна. Довелося продати корову й машину, щоб хоч якось вижити. Навіть переїхали жити в інше село, та легше не стало.
⠀
У новій школі Артема змушували носити військову форму, маршували під «Катюшу», співати гімн країни-окупанта. А за те, що він говорив українською, хлопця цькували однолітки, а вчителі погрожували ставити тільки двійки.
⠀
На щастя, нам вдалося допомогти родині врятуватися з окупації й переїхати у безпечне місце. Сьогодні вся сімʼя відновлюється. Особливу увагу наші фахівці приділяють психічному стану Артема. Але вже є перші вдалі кроки — хлопчик поступово вчиться знову посміхатися й довіряти іншим людям.
⠀
Проте таких дітей, як Артем, ще тисячі в окупації. Тому ми продовжуємо виконувати свою важливу місію — рятувати дітей від війни та російської окупації. Щиро дякуємо WeAreAllUkrainians за постійну підтримку. Ваша допомога — це не просто гуманітарна місія. Це — шанс. На життя. На дитинство. На майбутнє.