«Того ранку я прокинувся від того, що мене хтось трясе за плече. Я розплющив очі й побачив обличчя в масці, а поруч — дуло автомата», — згадує 15-річний Максим, якого команда Save Ukraine врятувала з окупованої території.

Ці слова — не епізод із фільму, а будні українського підлітка, який кілька років жив під постійним тиском, обшуками та погрозами з боку російських силовиків.

До будинку Максима співробітники ФСБ приходили тричі. Вони обшукували кожну кімнату, ігнорували сльози та пояснення, звинувачували родину в «нелояльності» та вимагали повної підкореності окупаційному режиму.

В одну з ночей хлопця розбудили солдати, які наставили на нього зброю та наказали розблокувати телефон.

Наступного разу силовики пригрозили депортувати всю родину «негайно й без речей». Вони грюкали у двері, кричали, що розріжуть їх болгаркою, якщо ті не відкриють.

Такі «візити» стали для Максима частиною реальності. Він бачив, як його односельців хапали просто на вулиці та силою заштовхували в машини. Один сусід повернувся додому зі слідами побиття й електрошокера — і майже не міг говорити.

Коли життя стало зовсім нестерпним, Максим із мамою вирішили тікати. Але на російському блокпості їхні паспорти забрали, а самих змусили повернутися назад.

Здавалося, надія зникла.

Але завдяки скоординованій роботі команди Save Ukraine родині все ж вдалося пройти складний маршрут і вибратися з окупації.

«Коли ми перетнули кордон, водій увімкнув українську музику. Мама розплакалася, а я вперше за дуже довгий час посміхнувся», — згадує Максим.

Сьогодні хлопець і його мама — у безпеці. Вони поступово адаптуються до нової громади, відновлюють життя та планують майбутнє. Максим мріє вступити на спеціальність, пов’язану з професією свого батька.

Завдяки підтримці партнерів, зокрема We Are All Ukrainians, Save Ukraine вже повернула додому понад 1000 дітей.