Надія, 34-річна мама двох доньок, ніколи не забуде лютий 2022 року. Тоді їхнє мирне життя в Маріуполі розбилося на друзки від вибухів російських снарядів.

Спочатку родина не вірила, що це надовго. Думали, постріляють і перестануть. Але коли місто поринуло в темряву без світла, води й опалення, стало зрозуміло — це справжня війна. Надія з доньками та чоловіком залишалися у квартирі на 9 поверсі, сподіваючись, що лихо омине їхній дім. Проте, коли окупанти увійшли на територію Азовсталі, стало страшно.

Найжахливіший момент — коли снаряд влучив у сьомий поверх, де була 13-річна донька Надії. Мама в сльозах чекала внизу, поки місцеві чоловіки рятували її дитину з палаючої квартири. На щастя, дівчинка вціліла. Сусіди згоріли живцем.

Родина спустилася в підвал, де ледве виживала на залишках їжі. Хотіли втекти з цього пекла, та ДНРівці не відпускали, оскільки перший чоловік Надії був військовим. Жінку годинами допитували, чи не допомагала вона ЗСУ.

Рятівний план визрівав поступово. По крихтах, ховаючись від чоловіка, з яким не складалося сімейне життя, Надія з доньками носили речі до подруги. Дівчата поводилися тихо, аби не викликати підозри. Одного ранку подруга відвезла їх на вокзал. Коли чоловік схаменувся, родина вже перетнула кордон.

9 лютого 2024 року родина нарешті потрапила до центру Save Ukraine «Надії та відновлення». Наша команда зустріла з теплом і турботою, забезпечила всім необхідним і допомогла загоїти душевні рани.

За декілька місяців Захарченки переїхали в затишний модульний будиночок на Полтавщині, запропонований Save Ukraine. Тут вони розмірено адаптуються до мирного життя, вчаться знову радіти й мріяти. Ми також допомагаємо родині оформити українські документи для маленької доньки Надії.

Ця історія не лише про біль і відчай однієї родини, це нагадування про тисячі поламаних війною життів. Про важливість підтримки й милосердя. Кожен з нас може допомогти людям, які пройшли через пекло. Разом ми здолаємо будь-які негаразди.