Як психологічна підтримка змінила життя: історії зцілення наших підопічних
Війна залишає важкий слід у душі кожного українця. Та найбільш вразливими є ті, у кого війна відібрала дім, рідних, чию долю обстріли та окупація змінили назавжди. Саме тому дуже вчасним став наш проєкт «Комплексна психологічна допомога дітям та сім’ям, які постраждали від війни», що реалізується в рамках програми Usaid Ukraine «Розбудова сталої системи громадського здоров’я» за підтримки Pact. В рамках цього проєкту психологи наших центрів «Надії та відновлення» провели понад тисячу індивідуальних та групових консультацій для дорослих і дітей, які пережили втрати через війну й отримали травматичний досвід.
Сьогодні ми підсумовуємо наш проєкт і ділимося сімома найяскравішими історіями наших підопічних, які пройшли складний шлях від вщент зруйнованого життя до зцілення. Кожна з цих історій — це про силу, відвагу та нову надію.
🔷 Віка з Берислава, 15 років
15-річна Віка з мамою змушена була покинути рідний Берислав через постійні обстріли. Арттерапія та групові заняття у нашому центрі допомогли дівчині знайти нових друзів і навчитися долати тривогу. Сьогодні Віка відкрита для світу та впевнено планує майбутнє.
🔷 Любов із Луганська, 59 років
У свої 59 років Любові з Луганська довелося покинути рідне місто через війну. Спочатку вона знаходила себе у волонтерстві, проте людина — не сталь, і жінка змушена була звернутися за психологічною підтримкою. Завдяки нашій програмі «Зцілення душі й тіла» жінка нарешті знайшла спокій і душевну рівновагу. Зараз Любов знову спить міцно і налаштована на нове життя.
🔷 Руслан, 16 років
Через війну 16-річний Руслан відчував апатію до всього і намагався соціально ізолюватися. До психолога йти категорично відмовлявся. Проте після спеціальної підготовки підліток погодився на першу зустріч, а вже через кілька занять зміг відкритися. Помітно зросли його самооцінка та впевненість у собі.
🔷 Артем із деокупованого міста, 12 років
12-річний Артем два роки був ізольований від нормального життя через окупацію рідного міста. Тому після виїзду з ТОТ хлопець був замкненим і відчуженим, уникав контактів з однолітками й дорослими. Завдяки арттерапії та груповим заняттям він став відкритішим і знайшов нових друзів.
🔷 Віталик із Донеччини, 8 років
8-річний Віталик потрапив в наш центр після евакуації з рідної Донеччини. Через постійні обстріли хлопчик дуже боявся темряви та гучних звуків. Позбутися страхів і знову стати спокійним йому допомогла казкотерапія. Зараз дитина вже має відчуття безпеки, краще спить і навіть грається з однолітками.
🔷 Іван, 10 років
На очах 10-річного Івана загинув сусід, якого хлопець знав усе життя. Ця втрата стала дуже болючою для дитячої психіки. Довго хлопець не міг поділитися своїм горем. Та в цьому йому допомогла наша психологиня, яка запропонувала йому намалювати свої емоції. Це допомогло хлопчику висловити свій біль, і стало першим кроком до зцілення.
🔷 Данило, переселенець, 10 років
Війна відібрала обох батьків у 10-річного Данила. Єдиною опорою в його житті залишилася рідна тітка. Психологічна підтримка й групова терапія допомогли йому знову знайти себе. Найбільше він любить малювати для військових: через яскраві кольори й символи хлопчик висловлює свої почуття. Це стало його особистою терапією й способом відчути себе потрібним.
