Євгену було 14 коли почалося повномасштабне вторгнення. Він жив на сході України, дивився лише російські новини і щиро думав, що росія дійсно мала мотив напасти на Україну . Не тому що був «ватником» — просто не мав доступу до іншої інформації.  Пропаганда і окупаційна школа зробили своє. 

Євген згадує, що у кожному класі в них стояв портрет путіна, прапор рф та «днр». А викладач, великий шанувальник Леніна, навчав їх на уроках збирати зброю, щоб у майбутньому “вбивати хохлів”. Проте, самого Євгена тричі ледь не вбили російські військові. 

Перший раз це сталося, коли хлопець повертася з друзями ввечері, зустрівши бійця з автоматом. «Ну шо пацани, за росію матушку, воєвать пойдете?» – спитав той. Євген сказав, що не піде. Тоді військовийдістав зброю і пригрозив їм розстрілом. Схожа ситуація була і в другий раз. А третій випадок був найстрашніший для хлопця. Євген працював офіціантом і в день ВДВ, троє російських військових ввалились в кафе зі зброєю. Один почав кричати: «Чо ти не воюєш? Мої пацани там умирають!» — і кинув на стіл гранату…   

Після цього випадку сумнівів не залишилося. Євгена зрозумів на чиємо боці правда у цій віні. І ще став боятися, бо тепер мобілізація для нього була тільки питанням часу. За допомогою Save Ukraine хлопець виїхав з окупованої території і тепер навчається в Україні.  

“Памятаю, коли виїхав і побачив стелу українську – я плакав. Я так давно чекав цього!” – каже хлопець.