Софія – 17-річна прийомна дитина з окупованої Херсонщині. Коли в її рідне село прийшли росіяни, вони одразу ж стали ходити по хатах, перевіряли телефони, забирали цінні речі. Потім Софію змусили ходити до російської школи — бо у разі відмови погрожували відібрати її у батьків і віддати до інтернату. Але навіть в таких умовах у школі Софія мала чітку проукраїнську позицію. Дівчина прогулювала уроки, де їм промивали мізки байками про “героїв СВО”, натомість гуляла вулицями, вмикаючи на телефоні українські пісні, чим скажено сердила окупантів. Одного разу Софію зупинили прямо серед вулиці, вдягнули дівчині кайданки і запакували в авто — бо їм здалося, через її принципову поведінку, що дівчина здає їхні позиції ЗСУ.

А потім, коли навчання скінчилось, Софію разом з однокласниками відправили в літній табір. «Казали там буде море, бери купальник», — розповідає дівчина. — «Нас завозять у якийсь ліс. Стою, дивлюсь. А море де? Російський засміявся: А хто тобі сказав, що ти їдеш на відпочинок? »

Саме так, замість моря, Софія опинилась в військовому дитячому таборі у Волгоградській області. Там дітей до 16 років, як вона, чекало щоденне шикування, біг під дощем, риття окопів на швидкість. Якщо копаєш повiльно — в окоп кидали петарди, щоб поквапити підлітків. Софію навчали тактиці, підривній справі, керуванню дронами. А в останній день, під гімн росії, дівчині вручили сертифікат про успішне «воєнне навчання». «Навіщо мені це?» — запитала вона. «Як навіщо? Підеш у армію».

Але Софія ніколи в житті не пішла би на це. За допомогою нашого фонду дівчина виїхала з окупованої території.