Родина Клімових спокійно жила у місті Новогродівка на Донеччині. Повномасштабне вторгнення геть змінило їхнє життя. Уже влітку 2022 року їхній дім опинився під обстрілами, не було світла і води. Сімʼї з двома дітьми довелося часто спускатися в підвал. Найгірше було вночі, адже кількість вибухів значно збільшувалася.

«Діти морально дуже важко все переносили. Донька постійно плакала, а син запитував, коли вже цей весь кошмар закінчиться», — розповідає про той час мама Оксана.

Жити в постійному страху за життя дітей було неможливо, тому вже в серпні сімʼя евакуювалася. Кілька місяців вони прожили в Кам’янському, потім переїхали у Полтаву. Тут через кілька тижнів на подвір’я їхнього будинку прилетіла ракета і Клімовим знову довелося переїжджати. Вирішили повернутися додому, у Новогродівку. Але тут розпочалася примусова евакуація. Зрештою, завдяки допомозі волонтерів Save Ukraine, родина опинилася в нашому центрі «Надії та відновлення», де усі отримали першу необхідну допомогу, пройшли обстеження в «Охматдиті». Згодом Клімовим запропонували проживання в окремому модульному будинку за програмою Fort Home, який встановлений в Смілі на Черкащині.

«Коли ми прибули до Сміли, нас прийняли дуже гарно», — говорить Оксана. Місцева церква та волонтери надали підтримку та допомогу. Через чотири місяці родині вдалося придбати власний будинок у селі неподалік Сміли.

Проте найбільшим викликом жінка називає розділення сім’ї. Її чоловік захищає Батьківщину. Був поранений, але продовжує служити. «Важко і морально, і фізично», — зізнається Оксана. Та всупереч усім труднощам родина Клімових не втрачає надії. Їхня найбільша мрія — якнайшвидше закінчення війни та повернення в сімʼю чоловіка і батька.

Історія родини Клімових є іще одним чудовим прикладом того, що віра у майбутнє, вчасна підтримка й солідарність допомагають долати будь-які труднощі й швидко повертатися сімʼям до нормального життя.