⚠️ Матеріал містить потенційно чутливий контент. Читання на ваш розсуд

***
Ірина та її доньки Олександра й Ольга пережили справжній жах, коли їхнє село опинилося під російською окупацією. Після 24 лютого життя сімʼї перетворилося на постійний страх і приниження. Російські військові могли в будь-який момент вдертися до них додому і почати обшуки. Якось вони прийшли до них в будинок о пів на третю ночі й були до 6 ранку. Нишпорили по всіх закутках, але найбільше їх цікавила техніка. Зібрали в купу ноутбуки й телефони усіх членів родини та передивлялися. Після того сказали Ірині, що не на той шлях вони стали, не вийде з дочок нічого путнього, будуть вони дівчатами з низькою моральною відповідальністю, бо надто українками вона їх виховує.

«Найбільший страх, коли їх було двоє чи більше. Боялись, що зґвалтують, приставатимуть», — згадує Ірина. Донечки сиділи в цей час у своїх кімнатах і дрижали від страху. Окупанти погрожували позбавити жінку батьківських прав, якщо діти не ходитимуть до російської школи.

17-річна Олександра розповідає про залицяння російських військових: «Їм було байдуже, що мені лише 16 років. У той момент я дуже боялася, що мене можуть викрасти».

Ірина довго планувала виїзд з окупації, але постійно зʼявлялися якісь обставини, що не давали цього зробити. І ось в її руки потрапили контакти Save Ukraine, і вона остаточно наважилася у важку поїздку.

Від самого початку рятувальної місії Ірина мала підтримку від нашої команди, вона була на звʼязку й цілком нам довіряла. Та все ж не обійшлося без труднощів, адже на кожному блокпості росіяни влаштовували виснажливі допити. «Нас допитували годинами, погрожували, змушували говорили те, що вони хочуть почути, і записували це все на відео», — і досі з хвилюванням згадує про ці години Ірина.

Та завдяки підтримці команди Save Ukraine сім’я змогла виїхати з окупованої території в Україну. «Нам допомогли з маршрутом, квитками, житлом і навіть предметами першої потреби», — з вдячністю говорить Ірина. Тепер родина почувається в безпеці й будує плани на майбутнє.

Олександра мріє стати барменом, купити власну автівку і подорожувати морем, а її мама продовжить навчання у педагогічному університеті. «Коли я побачила український прапор на кордоні, відчула величезне полегшення. Нарешті я вдома», — ділиться Ірина.

Якщо ви побачили наше відео, дайте, будь ласка, відповідь на наступні запитання за посиланням.

#Rescue #UCBI