«Думав, мене вже не відпустять. Триматимуть до 18, щоб не втік», — згадує 17-річний Максим, рідне місто якого опинилося в окупації. Троє російських військових заламали хлопця обличчям у підлогу, наділи наручники і вивезли в невідомому напрямку.

***

До війни хлопець жив разом з батьками й дідусем у рідному місті на півдні України. Допомагав татові ремонтувати авто, мріяв стати механіком. Але 24 лютого 2022 року життя змінилося: вибухи, багато годин у погребі й нескінченний страх за життя усієї родини.

Кілька місяців тому до них додому прийшли російські солдати, вдягли Максиму наручники й повезли з собою. Сказали, що їдуть ставати на військовий облік. У військкоматі хлопця змусили пройти медкомісію й погрожували: «У 18 підеш служити за Росію». Максим благав подзвонити рідним, але тільки через кілька годин йому дозволили це зробити.

З військкомату його визволила бабуся. А потім ще тиждень переховувала онука у своєму селі. А вдома тим часом тривав кошмар: воєнна поліція двічі приходила з обшуками в їхню хату, а батька забрали на «підвал» на тиждень — той досі мовчить про пережите. У місті почалася примусова мобілізація: повістки в кожен двір, друзів Максима хапали прямо на вулицях. Одного з них змусили підписати контракт із РФ, погрожуючи 25 роками тюрми.

Максим зрозумів: треба тікати. Мама сказала: «Їдь, я лишаюсь». Друг, який виїхав з окупації раніше, скинув контакти Save Ukraine, і ми організували порятунок. На кордоні три години перевірок, прослуховування телефону. Та коли він побачив українські прапори, відчув полегшення. «Мамо, я в Києві», — передзвонив одразу.

Зараз Максим ще тільки оговтується й не полишає мрію стати автомеханіком. Як Save Ukraine допомагає рятувати дітей з окупації – дивіться у відео. 👇