15-річний Ростік із села біля Олешок залишився сам на третій день з початку окупації, після того, як померла бабуся. Чотири місяці він прожив на самоті – їв те, що приносили сусіди, підробляв у місті та у знайомих. Коли з вікна бачив російську техніку — ховався. 

Коли окупанти помітивши, що хлопець живе один, вирішили “попіклуватись” про нього по-своєму – прийшли в будинок зі зброєю. Разом із головою сільради-колаборантом поставили ультиматум: або російська школа, або інтернат. Через два дні до будинку хлопця вже під’їхав автобус. Ростислава вивезли до табору «Дружба» в Євпаторії, про що хлопець згадує з жахом: 

«Це не табір, а справжня в’язниця. Там проукраїнських дітей збирали окремо від інших. Тиснули на нас, як на злочинців. Казали: “Росія хороша.  А України скоро не буде”. 

За будь-яку незгоду саджали в карцер. Ростік описує його так: 

«Тебе саджають в ізолятор на 4 дні. Це закрита кімната 2 на 2 метри. Вікна з решітками. Телефон забирають. Приносять якісь пігулки і примушують пити їх — кажуть, для імунітету». 

Ростика замикали в ізоляторі аж чотири рази — загалом підліток провів 15 днів у карцері. Коли вийшов звідти, зрозумів, що хоче тільки одного –свободи. Через однокурсників хлопець дізнався про Save Ukraine і разом з нашими волонтерами виїхав в Україну.