«До психолога я не піду!» — досить часто можна почути цю фразу від людей, які потребують психологічної підтримки. Особливо це стосується підлітків, які можуть бути замкненими та недовірливими. Наша психологиня Олена Крамаренко ділиться власним досвідом, як можна змінити цю ситуацію і допомогти підлітку відкритися.

До Олени звернулася мама Руслана, який через війну страждав від апатії та соціальної ізоляції. Спочатку хлопець категорично відмовлявся від допомоги психолога. Проте психологиня провела спеціальну підготовку, пояснила про роль професії психолога, і підліток погодився на першу зустріч.

Перший візит був непростим — хлопець залишався замкненим і настороженим. Але вже наприкінці сесії він сам запитав про наступну зустріч. І кожна наступна зустріч показувала все помітніший прогрес.

Ключем до успіху стала адаптація методик під інтереси підлітка. Наприклад, проєктивна методика «Неіснуюча тварина» була перенесена у цифровий формат, що зацікавило хлопця, який захоплюється комп’ютерними технологіями.

Результати не забарилися: підліток став відкритішим, почав активно обговорювати свої проблеми та шукати шляхи їх вирішення. Помітно зросли його самооцінка та впевненість у собі.

Кейс Олени — чудовий приклад того, як індивідуальний підхід та адаптація методик під кожен окремий випадок допомагає людині подолати емоційні труднощі та розкрити свій потенціал.

***
Консультації проводяться у рамках програми «Комплексна психологічна допомога дітям та сім’ям, які постраждали від війни», що реалізується в рамках проєкту USAID «Розбудова сталої системи громадського здоров’я» за підтримки PACT, і спрямована на надання психологічної підтримки переселенцям — дорослим і дітям, які пережили травму.*