«Мами поруч немає? Для окупантів це — привід вважати дитину «нічийною» і віддати її в дитбудинок», — розповідає Наталя.

Три з половиною роки вона не бачила свого сина, який опинився з бабусею в окупації. Жінка різними способами намагалася забрати дитину. Проте росіяни створювали все нові і нові перешкоди, аби не дати сім’ї возз’єднатися.

Спочатку вони запросили жінку в аеропорт «Шереметьєво». Однак, вона знала, що там на неї чекатимуть співробітники ФСБ, допити, фільтрація і депортація із забороною в’їзду в рф на десятки років. Потім почали вимагати купу документів та довідок, свідомо затягуючи час.

І зрештою, окупанти «порекомендували» бабусі позбавити матір батьківських прав. І це була чергова пастка. Хлопчика одразу б визнали сиротою і відправили до російського дитбудинку.

Ми не дали цьому статися. Завдяки команді Save Ukraine мати нарешті змогла обійняти свою дитину. Наші спеціалісти надали родині психологічну підтримку і допомогли з документами.

Російські окупаційні адміністрації блокують виїзд дітей на підконтрольну Україні території, створюють штучні перепони — від бюрократії до шантажу, вимагають оформлення російських документів, іноді — ставлять умову позбавлення батьківських прав як «квиток» додому. Такі дії — грубе порушення Женевської конвенції (ст. 49 і 50) та міжнародного права.

Таких історій — ще тисячі. Ми не зупиняємось. Щодня боремось за те, щоб кожна українська дитина змогла повернутися туди, де її чекають.

Поширте цю історію. Нехай світ знає, скільки болю ховається за словом «окупація» і як багато значить повернення додому.