Там, де зібралися духовні лідери й політики з усього світу, центром молитви стали українські діти. Діти, чиє життя вкрала війна.

На сцені поруч зі мною стояв хлопець з Одещини. Його батьків убила російська ракета. Він — живий біль цієї війни.

Там же була мама, яка три роки ховала й рятувала дітей на окупованій території. За це її забрали в підвал, довго допитували й розлучили з родиною. Сьогодні вона у безпеці, у нашому центрі «Надії та відновлення» в Гатному, разом зі своїми дітьми. І вона стала голосом усіх мам, які щодня борються за своїх дітей.

Ми молилися за тих, кого вже немає. За дітей, яких вбила війна. І за тих, хто досі залишається в окупації, у небезпеці.

Я вдячний кожному, хто підіймає молитву за Україну. Бо наша боротьба — це не лише боротьба за території. Це боротьба за життя й майбутнє дітей. І ми не зупинимося, доки кожна дитина не буде вдома, у безпеці.

🙏 Разом з вами вірю: ми переможемо.