«Коли я знайшла свого молодшого брата через дев’ять місяців, він уже казав, що в Україні “нацисти” і він там нікому не потрібен. Так його навчила російська прийомна родина», — розповідає 21-річна Ксенія Колдін.

«Мої батьки кричали на мене й називали зрадником, коли дізналися, що я повернувся в Україну», — ділиться Іван Саранча.

Історії Ксенії та Івана — лише дві з сотень історій порятунку, які здійснила команда Save Ukraine. Разом з нашими представницями Ксенією Колотюк та Аліною Дмитренко, вони приїхали до Будапешта на запрошення Посольства України.

Під час візиту взяли участь у спецпоказі документального фільму «Понівечене дитинство», а також відкритій дискусії, котра стартувала одразу після нього. Зустрілися з мером Будапешта Karácsony Gergely та представницею української національності в Парламенті Угорщини Grexa Liliána.

Під час зустрічей Ксенія та Іван ділились своїм особистим досвідом про війну, депортацію, життя в окупації та повернення додому.

Команда Save Ukraine розповіла про масштабне викрадення українських дітей, спроби стерти їхню ідентичність і мілітаризацію на території РФ. Уже понад 1000 дітей вдалося повернути з окупації, однак ще тисячі досі чекають на порятунок — живуть у невідомості, без зв’язку з рідними та шансів самостійно повернутися додому. РФ цілеспрямовано блокує доступ до інформації, що ускладнює пошук та організацію їхнього повернення.

В Угорщині багато людей щиро підтримують Україну й не залишаються байдужими до теми повернення українських дітей. Саме заради них — хлопців і дівчат, які й досі чекають на порятунок, — ми говоримо про це вголос, привертаючи увагу світової спільноти.

Дякуємо партнерам за підтримку нашої місії, небайдужість і поширення правди про масштаби російської агресії проти України. Спільна боротьба за кожну дитину триває.