«Я був за Україну. Мене хотіли побити», — розповідає Олег, згадуючи російську школу, де його щодня цькували за любов до батьківщини. Йому — 9. Три роки тому він опинився в окупації. І, як тисячі інших дітей, став заручником пропаганди.

До війни Олег жив на сході України, у великій родині. Та 24 лютого 2022-го звичне життя сімʼї було зруйноване. «Було страшно. Вертольоти літали так низько, що здавалося — зараз знесе дах», — згадує про той час мама Тетяна.

Потім родині, як і багатьом іншим, запропонували «оздоровчий табір» для відпочинку в росії. Обіцяні 20 днів переросли у 3 місяці депортації.

Не могли батьки вже більше чекати, поки їм повернуть сина. На власний страх і ризик поїхали на автівці з українськими номерами в росію, щоб забрати його самостійно. Та назад шляху вже не було.

Сімʼя змушена була залишитися на території рф та віддати Олега на навчання в російську школу. Та на хлопчика там чекав лише булінг і знущання з однолітків та вчителів за те, що він українець. Його змушували співати гімн росії, тримати портрети російських солдатів, і постійно повторювали, що Україна — слабка.

«Мені казали, що я нічого не вмію. Що Україна погана. Але я все одно вірив у неї», — каже Олег.

Їхній дім зруйнував обстріл. Але бажання повернутися додому було сильніше за страх. Завдяки волонтерам родина змогла вибратися з ворожої країни. Тепер вони в безпеці, і Олег знову може без остраху розмовляти українською. Він усміхається і говорить: «Тут краще. Тут менше сміття, ніж у росії. І я хочу, щоб Україна перемогла».

📢 Поширюйте цю історію. Світ має знати, через що проходять українські діти під владою росії.