Сам — за кермом. Поруч — 13-річний син Євгеній, хлопчик із інвалідністю, і мама Раїса — літня жінка з цукровим діабетом. У багажнику — три пакети речей.
Так, під обстрілами, власним авто, Віктор вивозив свою родину до Ірпеня.

Він — із невеликого шахтарського містечка на Донеччині, за кілька кілометрів від лінії фронту. Жити там — означало щодня наражатися на небезпеку. Але Віктор не став чекати біди — вирішив діяти.

Чоловік рано овдовів і вже багато років сам піклується про родину. Для важкохворого сина став і татом, і мамою.

Після евакуації родина знайшла прихисток у модульному містечку нашого центру «Надії та відновлення». Віктор одразу взявся поновлювати документи: потрібно було підтвердити інвалідність Євгенія, подбати про лікування мами. А трохи згодом — почав допомагати іншим.

Зустрічав новоприбулих, допомагав із житлом, підказував, де шукати першу роботу. Брався за будь-які побутові справи. З часом став незамінним у громаді: будував нові модулі, наводив лад, лагодив усе, що потребувало “вмілих рук”.

Минулого року, завдяки грантовій ініціативі «Час служити», Віктор облаштував власну ділянку в місцевій теплиці й зібрав перший урожай овочів. Згодом його офіційно призначили комендантом модульного містечка. Тепер він відповідає за порядок і допомагає новим родинам адаптуватися.

Попри всі обов’язки, Віктор щодня знаходить час на найважливіше: водить Євгенія на реабілітацію і дбає про здоров’я мами. Ми радіємо, що центр «Надії та відновлення» став для них не просто тимчасовим прихистком, а й справжнім домом.

Допомогти Віктору вдалося завдяки проєкту від Canada-Ukraine Foundation. Щиро дякуємо партнерам за довіру. Ваш внесок — це шанс для родин, які вимушено покинули свої домівки, почати життя з чистого аркуша.