Ці слова Анна Мусієнко вимовила після кількох місяців, проведених у модульному містечку в Смілі. Саме тут її родина почала нове життя після втечі з-під обстрілів у Костянтинівці.

У вересні 2024 року Анна, її мама Валентина та двоє синів — 12-річний Ярослав і 9-річний Мирослав — були змушені евакуюватися з рідного міста. Там залишилися роки життя, спогади, школа й улюблений двір. Але залишатися означало наражати дітей на смертельну небезпеку.

У центрі “Надії та відновлення” Save Ukraine родина отримала першу опору: дах над головою, можливість перепочити, оформити документи й трохи видихнути. А потім — переїзд до Сміли, у модульний будинок, облаштований усім необхідним для життя. Там уперше за довгий час з’явилося відчуття дому.

Та справжня інтеграція — це не лише про нове житло для сімʼї. Це про прийняття в нову громаду і підтримка від нових знайомих. Це все Мусієнки знайшли у місцевій церкві “Блага вість”. Тут Анна знайшла місце, де можна поділитися болем і знову відчути внутрішній спокій. А діти, попри всі зміни, швидко адаптувались: вчаться онлайн, беруть участь в олімпіадах, здобувають перемоги й нових друзів.

Сьогодні родина вже орендує окрему квартиру. І це новий етап у житті. Етап стабільності, нормального побуту, мрій. «Там, у Костянтинівці, залишилося наше серце. Але я хочу, щоб у дітей було дитинство, а не тільки війна», — каже Анна.

Ми щодня допомагаємо сім’ям, які втратили дім, знайти безпечний простір для нового життя. Ви також можете долучитися до цієї важливої місії.

Поширте цю історію, щоб ще більше людей побачили, як сила підтримки змінює долі.